Нововолинські дисиденти (продовження)

Громадянин України, Росіянин по паспорту, по духу — дисидент.

Про першого голову нововолинського страйкового комітету шахтарів Володимира Миколайовича Тулупова. У 2010 р. я опублікував у “НМ” дослідження “Нововолинські дисиденти” про Петра Михайленка, Альберта Новікова, Михайла Дробота, Теодора Вараву.

Користуючись справами із архіву СБУ. Про Тулупова я коротко згадав у своїй книзі “Нововолинськ: історія у національно-демократичному та духовному вимірах. 1989-2000”, користуючись газетними публікаціями.

 

14 жовтня цього року під час протестної акції в Києві проти деяких рішень Президента та його команди я познайомився з ним ближче і з його дозволу подаю відомості про його життєвий і творчий шлях. З цим згодилась і його дружина Єлизавета Ваніфатієвна (дівоче прізвище Печинська), уродженка Ківерець.

Тулупов В. М. народився 1 січня (в день народження Степана Бандери) 1940 р. У поселенні Веселе Благовіщенського району, Амурської обл., Хабаровського краю, в сім’ї військового офіцера -артилериста. У 1946 р. сім’ю переводять по службі спочатку в Сарни, а потім у Володимир- Волинський, де у 1957 р. закінчив середню школу. Після закінчення школи поступив у гірниче професійне училище в м. Сталіногорськ, Московської обл., яке закінчив ц 1959 р., отримавши професію підземного електро- слюсара. З 1961 р. працював прохідником спочатку на першій шахті м. Нововолинська, потім на 8й. На почату 1962 р. його призвали на військову службу в Угорщину. Служив артилеристом. У квітні 1962 р. пише вірш,в кому дає політичну та моральну оцінку подіям в Угорщині, коли радянські війська придушили повстання в Будапешті у 1956 р.:

Усталые и серые от пили

С боевих учений ми колоной шли

Облака над нами как родные плыли

И как на родине сады цвели.

Облака, сады, цветы и птицы

Всё как там в родном краю

Только вот людей угрюмых лица

Вселяли в дущу мне тоску

Улыбок мало, а цветов и подавно

Не кинул нам никто во след

Чужой солдат – “освободитель”

Солдату на чужой земле признанья нет.

Март-апрель 19 62 р.

За цей вірш, за погрозу командиру лопатою, за спробу випустити у військовій частині літературний альманах його повертають у Радянський Союз служити в “желдорбат” (по суті “штрафбат”) м. Увдель, Свердловской обл.

Після демобілізації у 1964 р. Тулупов В.М. повернувся у Нововолинськ, працював прохідником на шахті 8, пробував поступити на юридичний факультет в Кишеневі, Львові, Харкові. Після непостурлення у Харкові у 1965 р. працював на заводі залізобетонних виробів. У 1967 р. поступив у Зарківський юридичний інститут, закінчив його у 1971 р. По перерозподілу був направлений у Харківську колегію адвокатів, де працював до 1975 р. Пізніше працював машиністом насосної станції в системі Південнокримської зрошувальної системи в Скадовському районі.

У 1982 р. повернувся у Володимир-Волинський, став працювати прохідником на шахті №1 у Нововолинську.

23 липня 1989 р. на головну площу Нововолинська вийшла перша зміна шахти №1, де був створений страйковий комітет, який очолив В. М. Тулупов, юрист за освітою, але прохідник за місцем роботи. Пізніше на зборах представників усіх шахт його затвердили головою страйкового комітету, як громадського активіста, а заступником обрали представника шахти “Жовтнева” Анатолія Миколайовича Бориса.

26 липня 1989 р. Угоду, в якій була 61 вимога шахтарів, підписали В. Тулупов, гендиректор ВО “Укразахідвугілля” Є. Філоненко, голова облвиконкому М. Парасунько, голова Новолинського місьвиконкому Олег Киричук.

Страйк тривав 3 дні.Обстановка в місті була напружена. І хоч серед вимог не було політичних вимог, за «Волиньпаком» і в інших віддалених місцях знаходились військові. В. Тулупов стверджує, що був якийсь кореспондент, який знімав усіх промовців і групи військових. Після закінчення страйку В. Тулупов був обраний головою шахткому шахти № 1. На цій посаді пропрацював 4 місяці і у січні 1990 р. вийшов на пенсію. І вже будучи на пенсії публічно підтримав кандидатуру Ф. Свідерського, як кандидата в народні депутати УРСР від Нововолинського округу № 43. Під час ГКЧП-істських подій у серпні 1991 р. він приїздив на шахту № 1 і пропонував включити в Угоду нову вимогу – виключити із Конституції СРСР і УРСР 6-у статтю – про керівну і направляючу роль КПРС.

19.11.2010 р.В. Тулупов приїздив у Нововолинський міський музей з надією знайти фотографії про цей 1-й мітинг. Не зміг допомогти і я зі своєю фотоекспозицією «Від Бандери до Чорновола», що знаходиться у приміщенні КР НРУ на вул. Шептицького.

Після виходу еа пенсію В. Тулупов становиться відомим громадським діячем у Володимирі-Волинському.

Далі буде.

Зосим Колбун, першорухівець, краєзнавець.

Теґи: , , , ,

Коментарі закриті.