Етапи великого шляху
Оскільки в публікації «Піднімемо прапор України …» (див. «НМ» від 23.08.2018 р.) нема відповіді на запитання «А коли з’явився перший прапор в нашому місті і державі?”, подаю хроніку (без коментарів).
У квітні 1989 р. вперше у Нововолинську був піднятий синьо-жовтий прапор над трубою котельні «Оснастки». Наважилися на такий патріотичний учинок Михайло Базалицький і Микола Сорока.
На звернення до нововолинців у матеріалі «фотовікторина» (див. сайт «Українська народна рада» і праве вікно у приміщенні КР НРУ) відповісти на 6 запитань і надіслати відповідь на електронну пошту kolbunzosim@gmail.com ми відібрали відповідь переможця вікторини пана Миколи (прізвища просив не називати):
ШАНОВНІ НОВОВОЛИНЦІ!
Оголошується конкурс для знавців новітньої історії міста.
Перед Вами 3 фото мозаїчного панно на одному із будинків міста, зроблені в різні часи:
Нещодавно я почитав на сайті центральної міської бібліотеки у дописі «Добровольців вшанували у Нововолинську», як одну відому мені людину назвали першорухівцем, яка кілька років тому була членом УНП (партія Костенка – головного розкольника РУХу).
10.02.2018-го року відійшов у Вічність ректор інституту філософії Мирослав Попович. Всі ЗМІ відмітили – відійшла у Вічність Совість Нації. Як першорухівець, повинен добавити – відійшов у Вічність один з фундаторів Руху.
Чудово володіючи даром політичної мімікрії та адмінресурсом, пан Сапожніков забезпечував собі перемогу на виборах міського голови, починаючи з 1998-го року. Сказавши першорухівцям з “Оснастки” в кінці 1989-го року фразу, що він не буде ніколи виступати під синьо-жовтим прапором, пізніше не раз буде повторювати “не змінюються тільки блазні”. Але чи щиро це було сказано? Стверджую:
Зрозумівши, що для того, щоб іти в ногу з часом, він після 2000-го року споруджує персональний синьо-жовтий прапор з сіоністською зіркою у пۥєдесталі. Кожний рік на традиційному Дні підняття національного прапора озвучує спічі, підготовлені “персональним” редактором І. Лісовим чи С. Груй, ніколи не запрошуючи на цей захід першопіднімачів прапора у місті над котельнею “Оснастки” у квітні 1989-го року М. Сороку і М. Базалицького.
Нам не страшні московські воші. Страшніші українські гниди.
Симон Петлюра.
А ще страшніші є зкацаплені галичани.
Зосим Колбун.
У червні 2011-го року перед Днем Конституції (26.06.2011р.) відійшов у Вічність Федір Свідерський, народний депутат України 1990 року скликання. У червні 2012-го року у Нововолинську традиційно відзначали День Конституції. Сесійний зам Нововолинської міської ради був переповнений бюджетниками нового покоління. Я очікував, що ведучий, заступник міського голови А. Сторонський скаже: “Вшануймо хвилиною мовчання пам’ять про народного депутата Ф. Свідерського”. Не дочекався. Натомість побачив, як нагородили грамотою Марію Болдирєву, колишню комуністку. У присутніх, які хоч трохи знають новітню історію міста, не могло не виникнути запитання – а яке відношення вона має до Конституції України?
Нововолинському міському голові
голові виконавчого комітету
Нововолинської міської ради
Сапожнікову В.Б.
Звернення (повторне)
Відповідь від секретаря міської ради п.-тов. Сторонського А.М. отримав за №0230/2584. Із 23 пунктів “Резолюції” – 16 пунктів відносяться до діяльності органів місцевого самоврядування. Із відповіді секретаря слідує, що у Нововолинську тема декомунізації і дерусифікації закрита. Якщо п.-тов. Сторонському не достатньо аргументів, приведених в “Резолюції” – чому потрібно перейменувати вул Маяковського – тому пропоную йому прочитати чи пригадати поему поета “Владимир Ильич Ленин”- де стверджується, що Ленін “самый человечный человек” і що “Ленин и теперь живее всех живых”.